Используются технологии uCoz
Жили собі лисичка й журавель. Ото й зустрілись якось в лісі.
Та такі стали приятелі!
Кличе лисичка журавля до себе в гості:
- Приходь, - каже, - журавлику, приходь, лебедику! Я для тебе
- як для себе.
От приходить журавель на ласкаві запросини.
А лисичка наварила кашки з молоком, розмазала по тарілці та
й припрошує:
- Призволяйся, журавлику, призволяйся, лебедику!
Журавель до кашки - стукав, стукав, дзьобом по тарілці -
нічого не виходить.
А лисичка як узялась до страви - лизь та лизь гарненька
язиком, поки сама всю кашу чисто вилизькала.
Вилизькала та до журавля:
- Вибачай, журавлику, - що мала, тим тебе й приймала, а
більше нема нічого.
- То спасибі ж, - мовить журавель. - Приходь же , лисичко,
тепер ти до мене в гості.
На тому й розійшлися.
От уже лисичка йде до журавля в гостину. А журавель наварив
такої-то смачної страви; узяв і м'яса, й картопельки, й бурячків -
усього, усього, покришив дрібненько, склав у глечик з вузькою
шийкою та й каже:
- Призволяйся, люба приятелько, не соромся!
От лисичка до глечика - голова не влазить! Вона сюди, вона
туди, вона й боком, і лапкою, і навстоячки, і зазирати, й нюшити...
Нічого не вдіє!
А журавель не гуляє: все дзьобом у глечик, усе в глечик.
Помаленьку-помаленьку - та поїв, що наварив. А тоді й каже:
- Оце ж, - каже, - вибачай, лисуню, що мав, то тим і приймав.
Та вже більше нічого не маю на гостину.
Ох і розгнівалася лисичка! Так розсердилася, що й подякувати
забула, як годиться, чемним бувши.
Так-то журавлева гостина до смаку припала!
Та від того часу й не приятелює з журавлями.