Їхав чоловік дорогою та й загубив тиковку. Лежить вона проти вітру та
й гуде. Аж біжить лисичка. - Бач, - каже, - реве, хоче ще злякати! От я тебе утоплю! Ухватила її за мотузочку, почепила на шию і подалась до річки. Стала тиковку топити, а та набирається води та булькотить. - Іч, - каже, - ще й проситься! І не просись, бо не пущу! От як тиковка вже набралася води та й лисичку тягне у воду. - Бач, яка, - каже. - То просилась, а це шуткує. Пусти-бо! Насилу вона вирвалась. От біжить, аж лежить на дорозі скрипка та на вітрі і гуде потихеньку. - Бач, - каже лисичка, - ангельський голосочок, так чортова думка. Та й обмина її. Біжить далі, аж чоловік капкани розставив. - Бач, - каже, - які хитрощі-мудрощі! Хіба вже на їх і сісти не можна. Тільки сіла, а капкан її за хвіст. - Бач, яке, - каже, - ще й держе! А ось до тих капканів і хазяїн іде. - Дивись, ще, може, і бить буде! А той чоловік узяв її та й забрав. |