Используются технологии uCoz
Були собі дід та баба. Поїхав дід у ярмарок та й купив собі
козу. Привіз її додому, а рано на другий день посилає дід старшого
сина ту козу пасти.
Пас, пас хлопець її аж до вечора та й став гнати додому.
Тільки до воріт став догонити, а дід став на воротях у червоних
чоботях та й питається:
- Кізонька моя мила, кізонька моя люба! Чи ти пила, чи ти їла?
- Ні, дідусю, я й не пила, я й не їла: тільки бігла через місточок
та вхопила кленовий листочок, тільки бігла через гребельку та
вхопила водиці крапельку, - тільки пила, тільки й їла!
От дід розсердився на сина, що він погано худоби доглядає, та
й прогнав його.
На другий день посилає другого сина - меншого.
Пас, пас хлопець її аж до вечора та й став гнати додому.
Тільки до воріт став догонити, а дід став на воротях у червоних
чоботях та й питається:
- Кізонька моя мила, кізонька моя люба! Чи ти пила, чи ти їла?
- Ні, дідусю, я й не пила, я й не їла: тільки бігла через місточок
та вхопила кленовий листочок, тільки бігла через гребельку та
вхопила водиці крапельку, - тільки пила, тільки й їла!
От дід і того сина прогнав.
На третій день посилає вже жінку.
От вона погнала козу, пасла весь день; ввечері стала догонити
до двору, а дід став на воротях у червоних чоботях та й питається:
- Кізонька моя мила, кізонька моя люба! Чи ти пила, чи ти їла?
- Ні, дідусю, я й не пила, я й не їла: тільки бігла через місточок
та вхопила кленовий листочок, тільки бігла через гребельку та
вхопила водиці крапельку, - тільки пила, тільки й їла!
От дід прогнав і бабу.
На четвертий день погнав він сам козу, пас весь день, а ввечері
погнав додому і тільки надігнав на дорогу, а сам навпростець пішов:
дід став на воротях у червоних чоботях та й питається:
- Кізонька моя мила, кізонька моя люба! Чи ти пила, чи ти їла?
- Ні, дідусю, я й не пила, я й не їла: тільки бігла через місточок
та вхопила кленовий листочок, тільки бігла через гребельку та
вхопила водиці крапельку, - тільки пила, тільки й їла!
От тоді дід розсердився, пішов до коваля, висталив ніж, став
козу різати, а вона вирвалася та й утекла в ліс. У лісі бачить коза
зайчикові хатку, - вона туди вбігла та й заховалась на печі.
От прибігає зайчик, коли чує - хтось є в хатці. Зайчик і
питається:
- А хто, хто в моїй хатці?
А коза сидить на печі та й каже:
- Я коза-дереза,
За три копи куплена,
Півбока луплена!
Тупу-тупу ногами,
Сколю тебе рогами,
Ніжками затопчу,
Хвостиком замету, -
Тут тобі й смерть!
От зайчик злякався, вибіг з хатки, сів під дубком. Сидить та й
плаче. Коли йде ведмідь та й питається:
- Чого ти, зайчику-побігайчику, плачеш?
- Як мені, ведмедику, не плакати, коли в моїй хатці страшний
звір сидить!
А ведмідь:
- От я його вижену!
Побіг до хатки:
- А хто, хто в зайчиковій хатці?
А коза з печі:
- Я коза-дереза,
За три копи куплена,
Півбока луплена!
Тупу-тупу ногами,
Сколю тебе рогами,
Ніжками затопчу,
Хвостиком замету, -
Тут тобі й смерть!
Ведмідь і злякався:
- Ні, - каже, - зайчику-побігайчику, не вижену - боюсь.
От ізнов пішов зайчик, сів під дубком та й плаче. Коли йде
вовк і питається:
- А чого це ти, зайчику-побігайчику, плачеш?
- Як же мені, вовчику-братику, не плакати, коли в моїй хатці
звір страшний сидить!
А вовк:
- От я його вижену!
- Де тобі вигнати! Тут ведмідь гнав, та не вигнав.
- От я його вижену!
Побіг до хатки:
- А хто, хто в зайчиковій хатці?
А коза з печі:
- Я коза-дереза,
За три копи куплена,
Півбока луплена!
Тупу-тупу ногами,
Сколю тебе рогами,
Ніжками затопчу,
Хвостиком замету, -
Тут тобі й смерть!
Вовк і злякався.
- Ні, - каже, - зайчику-побігайчику, не вижену - боюсь.
От ізнов пішов зайчик, сів під дубком та й плаче .Коли біжить
лисичка, побачила зайчика та й питається:
- А чого це ти, зайчику-побігайчику, плачеш?
- Як же мені, лисичко-сестричко, не плакати, коли в моїй хатці
звір страшний сидить!
А лисичка:
- От я його вижену!
- Де тобі, лисичко, його вигнати! Тут і ведмідь гнав - не
вигнав, і вовк гнав, та не вигнав, а то ти!
- От я його вижену!
Побігла до хатки:
- А хто, хто в зайчиковій хатці?
А коза з печі:
- Я коза-дереза,
За три копи куплена,
Півбока луплена!
Тупу-тупу ногами,
Сколю тебе рогами,
Ніжками затопчу,
Хвостиком замету, -
Тут тобі й смерть!
От лисичка теж злякалась.
- Ні, - каже, - зайчику-побігайчику, не вижену - боюсь.
От ізнов пішов зайчик, сів під дубком та й плаче. Коли це лізе
рак-неборак та й питається:
- А чого це ти, зайчику-побігайчику, плачеш?
- Як же мені не плакати, коли в моїй хатці звір страшний
сидить!
А рак:
- От я його вижену!
- Де тобі його вигнати! Тут ведмідь гнав, та не вигнав, і вовк
гнав, та не вигнав, і лисиця гнала, та не вигнала, а то ти!
- От я його вижену!
От поліз рак у хатку та й питається:
- А хто, хто в зайчиковій хатці?
А коза з печі:
- Я коза-дереза,
За три копи куплена,
Півбока луплена!
Тупу-тупу ногами,
Сколю тебе рогами,
Ніжками затопчу,
Хвостиком замету, -
Тут тобі й смерть!
А рак усе лізе та лізе, виліз на піч та:
- А я рак-неборак,
Як ущипну, - буде знак!
Та як ущипне козу клешнями!... Коза як замекає, та з печі, та з
хати - побігла, тільки видно!
О зайчик радий, прийшов у хатку та так уже ракові дякує! Та й
став жити в своїй хатці!