Жили собі дід та баба, та такі убогі, що нічого в них нема. От раз дожились
вже до того, що не стало у них і хліба - й їсти нічого. Дід і каже:
- Бабуся! Піди у хижку, назмітай у засіці борошенця та спечи мені колобок.
От баба так і зробила: витопила в печі, замісила яйцями борошно, що назмітала,
спекла колобок і поклала на вікні, щоб простиг. А він з вікна - та на призьбу,
а з призьби - та на землю, та й побіг дорогою.
Біжить та й біжить, а назустріч йому зайчик.
- Колобок, колобок, я тебе з'їм!
А він каже:
- Не їж мене, зайчику-побігайчику, я тобі пісні заспіваю.
- Ану, якої?
- Я по коробу метений,
На яйцях спечений, -
Я од баби та од діда втік,
Так і од тебе втечу!
Та й побіг. Біжить та й біжить, - зустрічає його вовк.
- Колобок, колобок, я тебе з'їм!
- Не їж мене, вовчику-братику, я тобі пісні заспіваю.
- Ану, якої?
- Я по коробу метений,
На яйцях спечений, -
Я од баби та од діда втік,
Так і од тебе втечу!
Та й побіг. Знову біжить та й біжить, - зустрічає його ведмідь.
- Колобок, колобок, я тебе з'їм!
- Не їж мене,ведмедику-братику, я тобі пісні заспіваю.
- Ану!
- Я по коробу метений,
На яйцях спечений, -
Я од баби та од діда втік,
Так і од тебе втечу!
Та й маху! Біжить та й біжить, зустрічається з лисичкою.
- Колобок, колобок, я тебе з'їм!
- Не їж мене, лисичко-сестричко, я тобі пісні заспіваю.
- Ану, якої!
- Я по коробу метений,
На яйцях спечений, -
Я од баби та од діда втік,
Так і од тебе втечу!
- Ану-ну, ще заспівай! Сідай у мене на язиці, щоб мені чутніше було.
От він і сів та й давай співати:
- Я по коробу метений,
На яйцях спечений...
А лисичка його - гам! Та й проковтнула.